З 1999 року я перебував у залежності. З роками проблема загострювалася, і кількість випитого лише зростала. Якщо в перші студентські роки це були кілька келихів пива, то згодом усе плавно переросло в 3-4 літри міцного пива, слабоалкогольні коктейлі та повну втрату контролю над більш міцними напоями. Щодня. День за днем, місяць за місяцем. Один шлюб був зруйнований, другий — на межі. Кар’єра опинилася під загрозою (я обіймав керівні посади).

Останні дози, які я пам’ятаю, — кілька пляшок вина для початку, потім коньяк або віскі, а після — пиво чи слабоалкогольні напої. Або горілка, потім вино чи пиво. Навіть додавав спирт у вино, щоб «швидше вдарило».

Звісно, що роки такого щоденного вживання алкоголю у величезних кількостях перетворилися на серйозну проблему. Вранці вже не було ні сил, ні бажання проки датися. Я випробував усе можливе: кілька років регулярної психотерапії з антидепресантами, препарат «Еспераль», але навіть жахливий біль від алкогольного отруєння під час цієї терапії не зупиняв мене.

Згодом додалися ще й тривожність, панічні атаки до першої випитої чарки (звісно, після роботи), але після цього паніка відступала, і з’являлося бажання довести всьому світові, що я можу пити й зупинюся в потрібний момент. Жодного разу так і не зміг зупинитися.

Вага збільшувалася, при моїх 181 см я вже важив 105 кг, хоча намагався побороти недугу спортом: 100 басейнів брасом, тренажерний зал – усе марно. Після занять спортом я знову пив, думаючи, що наперед спалив калорії… Це був самообман, як і багато іншого.

За цими сухими словами стоїть набагато більше: завмерла вагітність моєї другої дружини на 6-му місяці (мене, непритомного, довелося буквально тягнути сходами, що спричинило ускладнення, але навіть збереження не допомогло), майже щоденні сльози рідних і цей тваринний стан пробудження в мокрому ліжку. Мені навіть згадувати зараз страшно, і не віриться, що це теж був я.

Я віруюча людина, але моєї віри виявилося недостатньо, щоб подолати цей земний ад. Поїздка до старця допомогла лише на деякий час, і потім усе почалося знову, ще з більшою силою.

У 2020 році на мене чекав переїзд до іншої країни, і я вирішив, що це мій шанс знайти альтернативний спосіб лікування. Я залишався тверезим кілька днів (що за всю мою майже 20-річну «кар’єру» було майже рекордом), прийшов до лікаря, ми поговорили, і я сказав тоді, що хочу кинути пити, але не дуже вірю в метод Довженка. Однак іншого виходу у мене вже не було.

І ось, після годинного сеансу — я чітко бачив різні образи, ніби в калейдоскопі, а в навушниках голос говорив цілком раціональні речі. Я вийшов з гіпнозу — і вже 5 років не думаю про алкоголь як про спосіб відпочинку або переключення свідомості. Не знаю, чи так це працює для всіх, але мені терапія безперечно допомогла.

Зараз життя зовсім інше. Майже не залишилося друзів, адже більшість із них були пов’язані з алкоголем. Але з’явилися інші, і з’явилося багато нового.

Я можу спокійно займатися роботою та творчими хобі: пишу вірші, провів два літературні вечори, мої вірші озвучували й перетворювали на пісні. З радістю повернувся до гітари фламенко, зміг вивчити й зіграти *La Leyenda* та багато інших творів. Займаюся фотографією: роблю сімейні та приватні фотосесії, ню-портфоліо, трохи пейзажної романтики. Катаюся на велосипеді по 60–80 км, схуд до 80 кг.

Багато людей роблять мені компліменти, що я не виглядаю на свій вік, і я це знаю, але всередині стільки психологічних шрамів, скільки й бажання виправити те, що не встиг зруйнувати за роки пияцтва.

Ми з дружиною завели собаку, змогли купити будинок, за час без алкоголю вже вдруге змінили машину.

Туди, в той чадний п’яний ад, я більше не хочу повертатися. І.І. допоміг мені побороти залежність, а значить, є шанс і для інших людей. Не думайте, що ви унікальні й метод не спрацює для вас. Ви станете унікальними, коли повернетеся до свідомого життя.